Главная - Украинская народная музыка - Оксана Андріївна Петрусенко



Оксана Андріївна Петрусенко

оксана андріївна петрусенко

Найвидатніша представниця української вокальної школи (лірико-драматичне сопрано), народна артистка УРСР (1939). Справжнє ім'я – Ксенія Андріївна Бородавкіна. Петрусенко – псевдонім, взятий на честь першого чоловіка, диригента і композитора Петра (Петруся) Бойченка. Дитячі і юнацькі роки провела в Севастополі, де брала уроки співу у старенького вчителя-українця, потім співала в аматорському українському хорі, яким керував Георгій Йосипович Загало, і де 1918 р. вона вступила до пересувної української трупи Глазуненка. Довідники визначають як місце її народження село (зараз місто) Балаклею (по-іншому Балаклію) Харківської губернії, але останніми дослідженнями точно встановлено (знайдено запис у церковній книзі про хрещення), що співачка і народилася в Севастополі. (Плутаниця, мабуть, виникла тому, що з Балаклеї був її батько, якому через туберкульоз лікарі порадили переїхати до Криму, і який, власне кажучи, жив на дві домівки). В довідниках неправильно перераховано й старий стиль на новий: оскільки 1900-й рік ще відноситься до XIX сторіччя (а не до XX-го), то треба додавати не 13, а 12 днів, і вважати днем народження співачки не 18, а 17 лютого. Для високого мистецтва Оксану Петрусенко відкрив Юрій Шумський, до якого на репетицію випадково потрапила виснажена тифом висока дівчина в подертій, з чужого плеча шинелі. Почувши її голос, молодий актор попросив дівчину заспівати і... був надзвичайно вражений. Завдяки підтримці Шумського Петрусенко поступила в Київський музично-драматичний інститут ім. М.В.Лисенка (навчалась в 1923-24, була протеже Панаса Карповича Саксаганського, який завжди називав її дочкою й улюбленою ученицею), та через складні сімейні обставини та брак коштів залишила його і стала професійною артисткою, фактично не маючи повноцінної музичної освіти. Вона працює в одній з українських мандрівних груп, але заповітною її мрією стає оперна сцена. Проте спроба ввійти до складу солістів Харківської опери закінчується невдачею: Харків тоді був столицею України, і в опері там працювало кілька зірок світового рівня – так що штат був заповнений. Її запрошують до Казанського оперного театру; вона погоджується і блискуче дебютує у партії Оксани в опері Черевички П.Чайковського. Після двох років в Казані трохи працює в Баку. Далі її другий чоловік, оперний тенор Василь Москаленко, отримав запрошення спочатку до Свердловського, а потім до Самарського театру, і Оксана була змушена працювати там же, де й він. Нарешті, в 1934 Оксану Андріївну прийняли солісткою Київського театру опери та балету, де вона працювала до самої смерті. Ці шість київських років – роки її тріумфу і слави, час народження легенди й оформлення міфу примадонни, якій аплодував, яку приймав, розмовляючи з нею довше призначеного, сам вождь народів товариш Сталін. По іронії долі не вона йому, а він їй подарував своє фото з написом, дружньо назвавши товарищем Оксаной .

Співачка Зоя Гайдай (теж з Київського ТОБ і теж сопрано – тобто, так би мовити, конкурентка ) пише про О.Петрусенко коротко і просто: Слід сказати, що такого великого успіху, який мала Петрусенко, я не пам'ятаю ніде і ні в кого . Коли 1936 р. в Москві відбувалася Декада української літератури та мистецтва, у Великому театрі давали Запорожця за Дунаєм з участю О.Петрусенко. І спектакль... був елементарно зірваний: після виконання Оксаною пісні Одарки ( Ой, казала мені мати... ) в залі зчинилося щось неймовірне. Виставу було припинено. Співати на біс у Великому театрі не дозволялося. Та очевидець, концертмейстер Ніна Скоробагатько, згадує: До пульту В.Йориша хтось підійшов, шепнув кілька слів – і диригент, порушивши традицію, змахнув паличкою, наказуючи оркестру знову починати пісню Одарки. Петрусенко повторила її з неменшим блиском . На вулицях українських міст за Оксаною, де б вона не з'являлася, завжди йшов натовп народу... В останні роки життя Петрусенко наполегливо запрошували на роботу в Москву, до Великого театру, але на відміну від багатьох інших українських співачок чи співаків (згадаймо хоча б Белу Руденко або Івана Козловського) вона відмовилась залишити Україну.

 

 


Читайте:


Добавить комментарий


Защитный код
Обновить

Прошли концерты:

Чодураа Тумат дала первый сольный концерт

News image

Чодураа Тумат первой нарушила традиционный тувинский запрет на исполнение горлового пения женщинами, основав женский фольклорный коллектив «TyvaKyzy...

«Пустые Холмы» как художественный процесс

News image

Фестиваль, аналогов которому в России нет, продолжает реализовывать свободу творчества для каждого.

Выступления:

News image

«Шедевры русского многоголосия»

В программе: протяжные, свадебные, хороводные, календарно-обрядовые песни и причитания разных областей России.

News image

«Народный праздник»: заметки к биографии

Московский фольклорно-этнографический ансамбль «Народный праздник» в ряду преемников традиции выделяется как первооткрыватель новых путей освоения ф...

Интервью:

Мила Кикина: «У меня своя деревня!»

News image

Старые народные песни петь некому, новые еще не спели. Каковы русские народные песни двадцать первого века?

Читать

Инструменты

Варган

News image

Варган (от лат. organum - музыкальный инструмент) - один из древнейших музыкальных инструментов, прошедший через века и практически не изменивший с...

Свирель

News image

Свирель - русский инструмент типа продольной флеты. Упоминаение о флейтах находят еще в древнегреческих мифах и легендах. Такой тип инструментов сущ...

Авторизация



Новые альбомы:

«Тол Мириам» - «Песни черни»

News image

Среди прочих фолковых коллективов «Тол Мириам» выделяется пронзительностью интонаций.

Le Turkus-Kai – «Sundown on Santorini»

News image

Под загадочным именем Le Turkus скрывается гитарист Иосиф Левитис, весьма примечательная фигура. Получив в Америке отм...

Закачиваем музыку в телефон

News image

Самым часто используемым способом передачи песен с вашего ПК на мобильный телефон становится передача при помощи Bl...

Из истории рингтонов

News image

На данный момент рингтоны способны похвастаться своей весьма длительной историей.