Діяльність Кубанського козачого хору сьогодні віддзеркалює долю українців Кубані, яким фактично заборонено виявляти національні почуття. Навіть слова український чи українець (відносно місцевого населення) на Кубані є небажаними і сприймаються з підозрою.
Спів на Кубані (як і скрізь, де живуть українці) має давні традиції. З 1811 р. і по самий Великий Жовтень (тобто до 1917 р.) існував Кубанський військовий хор (чоловічий), який виконував українські народні пісні та церковні співі. У зв'язку з гоніннями більшовиків на козацтво його діяльність припинилась. Тільки в 1936 р. було прийняте створення про відновлення Кубанського козачого хору, який потім став Ансамблем песни и пляски кубанских казаков .
З 1968 р. хором керував заслужений діяч мистецтв РРФСР Сергій Чорнобай. З 1974 р. його художнім керівником є композитор, народний артист РРФСР Віктор Захарченко. При останньому український репертуар став займати порівняно невелику частку у репертуарі хору; до того ж ті пісні, що виконуються, сором'язливо називаються казачьими песнями (наприклад Розпрягайте, хлопці, коні – хоча це українська народна пісня). Деякі українські пісні виконуються... російською мовою, а деякі навіть – російсько-українським суржиком, який, на мій погляд, звучить просто огидно.
Проте деякі записи заслуговують уваги.
